вівторок, 18 жовтня 2016 р.

На теренах долі

"НА ТЕРЕНАХ ДОЛІ"  


  Під такою назвою вийшла в світ чергова поетична збірка   відомої волинської поетеси, композитора, лауреата всеукраїнських літературних та пісенних конкурсів Любові Мілевич, презентація якої відбулась нещодавно в бібліотеці-філії.







      Шанувальники та колеги по літературній студії „Зорі над Стиром” оплесками вітали кожен продекламований вірш поетеси, які чергувались вишуканими музичними кліпами та піснями у авторському виконанні. В тісному дружньому колі непомітно сплив час,  вдячні слухачі дякували поетесі за створену приємну атмосферу та бажали натхнення для подальших творчіх здобутків та злетів.






четвер, 13 жовтня 2016 р.

З Україною в серці

    Учні 6 –Б класу луцької гімназії №4 імені Модеста Левицького завітали  до бібліотеки на круглий стіл „З Україною в серці”. Голова Національної скаутської організації України на Волині Юлія Панасюк ознайомила всіх присутніх з діяльністю цієї організації, яка відзначила в цьому році 104-ту річницю від часу свого заснування.  Мета якої – всебічно сприяти патріотичному самовихованню української молоді на засадах християнської моралі.



       Школярі із задоволенням пограли в руханки   в   які  пластуни грають  під час таборування. Також ознайомилися із змістом журналів „Пластовий шлях”.       Було пізнавально та весело. Присутні цікавились як можна стати пластунами, бажаючим було видано анкети, які можна заповнити та, при бажанні, долучитися до цієї організації.            Всі учасники заходу погодились, що патріотизм починається з тебе. 


       

вівторок, 11 жовтня 2016 р.

Урок трудового навчання в бібліотеці


  Навчатися можна не тільки в школі, але й в бібліотеці. Такою можливістю скористались учні 4 класу луцької гімназії №4 імені Модеста Левицького. На уроці, який пройшов в бібліотеці-філії, школярі вчились виготовляти декоративну підставку для шкільного приладдя. Всі на „відмінно” справились із завданням, з хорошим настроєм та гарним виробом повернулись до школи. Наступне заняття буде не менш цікавим та захоплюючим.





середа, 5 жовтня 2016 р.

Кожен має право на своє щастя


     Про реалії українського села, про поняття „ щаслива людина ”, про духовно багатих та матеріально забезпечених людей дискутували в бібліотеці-філії №6 для дорослих КЗ ЛМЦБС під час виїзного засідання Кіноклубу  Docudays UA, що діє при Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки. Учасниками обговорення цього разу стали члени ГО «Інтергрупа»,  які пропагують здоровий спосіб життя та разом долають алкогольну залежність (Анонімні алкоголіки). Фільм „Металобрухт” режисера Дмитра Глухенького показує глядачам реальне життя українського села, зубожіння селянських родин та безнадія на покращення ситуації. Але і в таких умовах життя людина шукає своє щастя. Цей фільм-це історія про людину, в якої є все. Це зовсім не те, що звикли уявляти собі пересічні люди  в сучасній системі цінностей. Існуючи на межі бідності, Фенік таки знайшов свою нішу, де почувається щасливим.

                   


    Перший відгук, який пролунав по завершенню фільму був таким : „ Ви нічим нас не здивували, ми це бачимо щодня ”.
Так, дійсно, вже нікого не здивує людина, яка копирсається в сміттєвому баці в пошуках макулатури, скляної тари або металевих банок. Нікого не дивують «мертві села», зруйновані ферми. І все частіше з’являються публікації про викинутих на смітник малюків. Темпи падіння добробуту населення України прискорились. Але герой фільму Фенік  знайшов в собі сили залишитися справжньою людиною, не втратити людську подобу, по мірі  своїх можливостей заробляє кошти на прожиття, і хвилює його лише те, що скоро закінчиться металобрухт.

вівторок, 4 жовтня 2016 р.

Фільм без прикрас і дискусія про недискримінацію людей із ВІЛ / СНІД відбулися в Луцьку


                        
Про те, як сприймати людей із ВІЛ / СНІД, чому важливо не замовчувати проблему і як подолати внутрішнє упередження – говорили студенти четвертого та п’ятого курсів кафедри екології та охорони навколишнього середовища хімічного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки після перегляду фільму виїзного Кіноклубу медіапросвіти про права людини Docudays UA, що діє при Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки «Грішна хвороба» (режисер: Ян Яап Кейпер). Захід відбувся 28 вересня у бібліотеці-філії для дорослих № 6 комунального закладу «Луцька міська централізована бібліотечна система».

«Фільм показує реалії нашого часу без масок і прикрас. Те, про що ми не хотіли б чути, бачити і знати, про тих людей, які не схожі на нас, які зійшли на невірну стежку в силу обставин свого життя, слабкості, неправильного виховання чи просто заради цікавості. Кожен чомусь впевнений, що може себе контролювати, що з ним не статнеться нічого поганого і у будь-який момент можна повернутися у нормальне життя, хоча норми цієї «нормальності» у кожного свої», – зауважила перед показом фільму Ірина Данилюк.

За словами студентів, перша емоція, яку вони пережили на початку фільму, був страх, оскільки головними персонажами фільму виступили не звичні для нас вродливі, успішні люди, яких ми звикли бачити на телеекранах, а особи, які належать до групи ризику, яких не сприймає суспільство та фактично ігнорує державний апарат, ніби їх не існує. Замість того, щоб тихо і повільно вмирати, вони обрали шлях боротьби. За свої права і за права тих, хто побоявся виступити та заявити про себе. 
«Під час дискусії було піднято ряд цікавих питань, а думки глядачів дещо розділилися. Особливо емоційним було обговорення про недискримінацію ВІЛ-позитивних дітей, або здорових дітей носіїв ВІЛ-у у середовищі дитячих дошкільних та шкільних заходів, зазначила Жанна Литвина. Враховуючи те, що діти дошкільного віку можуть один одного подряпати, вкусити, тобто викликати між собою прямий контакт через кров, чи готові ми заради толерантності та недискримінації пожертвувати безпекою власної дитини? Питання болюче та неоднозначне. Але аудиторія дійшла висновку про те, що незважаючи ні на що, ми повинні бути терпиміші, толерантніші та добріші до «вразливих груп осіб», осікільки ніхто не знає, по яку сторону життєвих барикад може опинитись будь-хто із нас».