Осінній блюз.
Осінній день, осінній день, осінній!
О синній день, о
синній день, о синній!
Осана осені, о
сум! Осанна.
Невже це осінь,
осінь, о! – та сама.
Осінь – магічна пора трансформацій, простір згасання, що таїть нове
народження, - це свій окремий психологічний театр у поезії Ліни Костенко. Цикли
природи та людського буття тут зв’язані в єдине ціле , циклічний міфологічний час та лінійний час
християнства перетинаються між собою.
Вірші-осяяння, вірші –
попередження, вірші –реквієми і вірші, де тріумфує неприборкана стихія людських почуттів,
створюють цілісну симфонічну
„поему” філософського осягнення
Часу.
Ліна Костенко – прямий духовний
нащадок Шевченка, Лесі Українки, Франка. Поетів такого маштабу, такого дарування
народжуеться мало – один – два на століття. Тож пізнання творчості кожного великого поета потребує серйозної інтелектуальної
напруги. Але не треба заощаджувати напругу, пізнаючи творчість Ліни Костенко. Бо ця напруга віддячиться духовним
визріванням, моральним самовдосконаленням, яке відбуватиметься під мігічним,
чаруючим впливом її поетичного слова.
Немає коментарів:
Дописати коментар