І все-таки до тебе думка лине...

Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука чи пісня й думка кволі?

     Трагічною і в той же час цікавою є доля Лесі, бо вона, маючи невиліковну хворобу - туберкульоз, змогла повноцінно жити: писати, кохати, займатись самоосвітою. Леся - неповторна, її життя - це подвиг митця, один з тих подвигів, що підносять людину в очах сучасників, роблять її зіркою в очах прийдешніх поколінь. В Лесиних творах не лише Україна, а, здається, весь світ мандр, світ переживань, світ про який вона мріяла, яким жила та творила. Літературно-музична композиція, присвячена 145-ти річчю від дня народження легендарної поетеси відбулась в нашій бібліотеці.   

    Потрібно частіше звертатися до Лесиного слова і тоді справді здійсняться Лесині мрії:

Ні, я жива

Я вічно буду жити!

Бо в серці маю те, 

Що не вмирає...