Нащадкам мову збережем

  От би Робінзоном стати

Щоб усіх українських П’ятниць

Мови навчити рідної.

                     Н.Шульська

       Люди говорять різними мовами. У світі нараховується приблизно 6 тисяч мов. Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - МОВА. Недарма говориться, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.
         21 лютого відзначається Міжнародний День рідної мови. Це відносно молоде свято– до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише  почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

    Саме в цей день  гостями бібліотеки стали  молоді Волинські поетеси  Наталя Шульська ( викладач Східноєвропейського університету імені Лесі Українки) та Софія Стасюк- член Національної спілки письменників України.  Прозвучали вірші із  збірок «Температура тиші», «Екзекуції», «Веснянофілка». А вдячними та допитливими слухачами були учні 8 класу Луцького НВК ЗОШ І-ІІ ст. №7 – природничий ліцей. І хоч ми зараз живемо зовсім не в поетичний час своєю творчістю ці молоді поетеси доводять, що саме вірші допомагають повернути рівновагу в почуваннях людини або дають поштовх жити повніше і щасливіше – любити, ненавидіти, йти до своєї мети чи призупинити на мить потік змін і поміркувати.

      Коли на серці важко, коли душу розриває туга або коли мрії від радості, мов шалені коні, летять вперед за далекий горизонт – життя стає дивним віршем. Таким особистим, рідним, своїм. І без сумнівів можна  сказати – без поезії не минули дні жодної людини. Хай то будуть вірші зі старих порваних книжок, чи рядки, які доводилося заучувати в школі, чи, може, навіть те, що тихенько  зазвучало якось  в серці, коли прийшла весна. Тож не забуваймо про ще один світлий промінчик у житті, навіть якщо за вікном весна чомусь не зовсім  ще весняна – теплий вірш поряд з чашечкою солодкого гарячого чаю точно підніме настрій! Читайте українською.